7 квітня 2025 року
Живописець і наставник поколінь: до 100-річчя з дня народження художника
7 квітня 2025 року виповнюється 100 років з дня народження Валерія Арутюновича Гегамяна — художника, викладача, інтелектуала, який своєю присутністю змінив хід мистецького життя Одеси та, ширше, української культури другої половини ХХ століття.
Народжений у стародавньому вірменському селі Гарні, Гегамян був спадкоємцем традицій духовної культури, інтелектуального пошуку і мистецької рефлексії. Його дитинство минало серед книг, музики та мистецтва — у родині, що цінувала освіту і естетику. Вже в юності він заявив про себе як талановитий живописець, літератор і філософ-спостерігач.
Формування під впливом Сар’яна
Визначальним для молодого Гегамяна стало знайомство з класиком вірменського модерну Мартиросом Сар’яном, який дружив з родиною художника. Сар’ян не просто підтримував хлопця — він відкрив перед ним світ як велику метафору, у якій краса і біль, гармонія і трагічність співіснують.
Освіта, педагогіка, Одеса
Після навчання в Єреванському художньому інституті Гегамян пройшов кілька етапів життєвого і творчого становлення. У 1960-х він оселився в Одесі, де почав викладати і став одним із засновників художньо-графічного факультету Одеського педагогічного інституту. Його педагогіка базувалася не на копіюванні класичних зразків, а на розкритті внутрішнього бачення студента.
Серед його учнів — ключові постаті українського сучасного мистецтва: Валентин Захарченко, Євген Рахманін, Василь Рябченко, Олександр Ройтбурд та багато інших. Вони згадували Гегамяна як людину, що не лише навчала, а й спонукала мислити, сумніватися, відчувати.
Мистецтво враження
Сам Гегамян залишив після себе потужну образотворчу спадщину. Його картини — це мікс кольору, форми й тональності. У живописі Гегамяна бачимо поєднання модерністських впливів із фольклорними мотивами, натяки на символізм і фовізм, глибоку любов до гуцульських образів і спогадів про вірменські гори.
Його художня мова багатогранна: у ній немає раціонального конструкту — натомість є світ чуттєвого сприйняття. Гегамян часто повторював:
«Мистецтво — це не техніка. Це враження. І якщо ти справжній художник — враження повинне стати формою».
Щоденники як джерело філософії мистецтва
Важливою частиною спадку Гегамяна є його особисті нотатки та щоденники, в яких він фіксував спостереження, сни, уривки бесід і фрагменти літературних текстів. Ці записи — не просто інтелектуальний багаж, а своєрідна мапа його внутрішнього світу. Вони стали джерелом натхнення для дослідників, а також ключем до розуміння його філософії мистецтва — як процесу трансформації реального через емоцію.
Спадщина і вплив
Хоча в останні роки життя Гегамян залишався поза офіційною мистецькою сценою, його ім’я поступово повертається в культурний обіг. У 2020-х роках відбулися перші великі презентації його робіт, зокрема в Одесі та Києві. Онлайн-проєкти та архівні публікації знайомлять нове покоління з його творчістю.
Його педагогічна школа і зараз живе в художній мові його учнів, а його ставлення до мистецтва — як до глибоко людської і філософської практики — залишається актуальним.
До ювілею
2025 рік — нагода переосмислити постать Гегамяна як культурного явища. Його життя — приклад синтезу двох культур, сили інтелектуального мистецтва і сили впливу особистості. Він був більше, ніж художник — він був вчителем шляхів.